Чернівці ‒ не туристичне місто. Тут не зустрінеш натовпів з рюкзаками і фотокамерами, а у святкову ніч усі кафе і ресторани будуть зачинені. Тим не менш, варто лише підвести очі і роздивитись навколо, як розумієш, що місто заслуговує уваги мандрівників, але не дуже й потребує.
Чернівці ‒ старе місто, історія якого злічується не одним сторіччям, не одним народом, не однією епохою. Розташовані на перетині торгівельних шляхів, Чернівці приймали у себе вірмен, румунів, австрійців, євреїв і ще багато кого, що не могло не залишити свого відбитку на інфраструктурі міста. Вузенькі викладені бруківкою вулички дивують поєднанням класицизму, венеціанського бароко, румунського конструктивізму, неоренесансу, модерну та багато іншого, кожний третій будинок та будиночок має свою історію.
Щоб повною мірою оцінити вражаючі риси місцевої архітектури, важливо опинитись під правильною пам'яткою у правильну погоду. Наприклад, Чернівецький університет у будь-який час виглядає монументально і велично, але огорнутий туманом він постає загадковим, казковим, містерією, до якої можна доторкнутись - не в абстрактному "десь, колись", а просто зараз.
Але головною дивовижею є не архітектура чи міцна кава (до речі, настільки міцна, що колись церква її забороняла як наркотичну речовину), а люди. Чудові, добрі, ввічливі, дивні, незвично повільні, трохи сонні ‒ саме вони створюють приємний та гостинний колорит міста. Від них можна почути будь-яку мову або одразу декілька, такий собі чарівний суржик (який, на відміну від центральноукраїнського чи східноукраїнського, слухати приємно і навіть цікаво).
Чернівці - місто невелике, двох днів на його дослідження вистачить. Але що робити, якщо залишилось ще стільки ж?
Відмінною ідеєю є завітати до Коломиї. Це маленьке місто здивує кожного, хто зважиться витратити 60 гривень і один день свого життя та завітати до нього, адже, коли потрапляєш туди, не можна не поринути в атмосферу народності та автентичності. Коломия відома єдиним у світі Музеєм Писанки ‒ здоровезним писаним яйцем у самому центрі міста, експозиція якого містить приклади писанок з усього світу, виконаних в усіх відомих техніках, навіть дерев'яна репродукція найдавнішої писанки, що була знайдена під час розкопок. Цікаво також зазирнути до музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, розташованого у будинку колишнього Народного дому.
Фантастичні відчуття з'являються під час короткочасної мандрівки до Хотину та Кам'янця-Подільського. Хотинський замок і Кам'янець-Подільська фортеця ‒ не просто пам'ятки культури, це можливість доторкнутись до історії власної держави, від якої перехоплює подих.
