Весна…
…в цьому році, схоже, не почнеться ніколи. Потепління, що зійшло з Вальгалли до нас після заморозків, відзначилось неслабеньким снігопадом, і тепер здається, що можна починати зовнішню торгівлю з тими країнами, яким не вистачає снігу. За декілька годин місто перетворилось у справжній Форт Буаяр з бар’єрами зі снігу та вітру і перепонами у вигляді нерозчищених доріг.
«Стільки дощу не вмістить жодна весна», – пише С.Жадан. «А стільки снігу не вмістить жодна зима», – погоджуюсь я. Єдине, чому можна було б зрадіти, якщо мати хоч трохи оптимізму, – відсутність колючого морозу, який зазвичай справляє враження, немов ти на сеансі акупунктури, але голки втикають не у, а під шкіру.
Але, на щастя, погодні умови були єдиним, що залишилось на своєму місці зі зміною календарного місяця.
Практика…
…має от-от закінчитись. Третій і останній тиждень навчальної практики добігає кінця, а дедлайн здачі документації вже обережно, але наполегливо кусає за п’яти. Легка та цікава, а головне, нова для першокурсників діяльність як мінімум стала способом отримання високих балів для рейтингу, але, сподіваємось, окрім цього і пожвавила їхній інтерес до роботи на радіо- чи телеканалі. Проведена робота є важливою для майбутніх журналістів, адже вміння не лише створювати, а й аналізувати запропонований контент, пропускати його через призму критичного сприйняття є необхідною навичкою для роботи в інформаційному просторі.
Початок навчання
…навіть ближче, ніж Ілон Маск до володіння Всесвітом. Екран телефону показує перше березня, отже, до початку навчання лишається всього нічого. Звісно, довгий відпочинок – це добре, але ж потрібно вносити якісь зміни у своє життя. Хоч іноді. Окрім цього, протягом години очікування гостей (про це – нижче) знавці української мови університету в особах студентів першого та другого курсів отримали нагоду взяти участь в українознавчій грі «Соняшник».
Лекція…
…звісно, не почалась вчасно. Ризик авантюри був у тому, що лекція могла не відбутися взагалі – зрозуміло, що її можна було перенести на суботу чи понеділок, але все ж таки. Причиною затримки, як вже здогадався читач, стали погодні умови: наївні київські гості раптово для себе потрапили у заметіль і вже були готові чекати на допомогу до самого вечора, але пощастило всім, і вони запізнились лише на годину. Власне, жоден з присутніх слухачів не пошкодував про очікування. Цікавий і корисний захід, не стільки лекція, скільки, можливо, розкриття власної творчості (чи діяльності?) для тих, хто не чув про неї раніше, для тих, кого вона може зацікавити – для креативних та завзятих, для тих, хто не боїться мріяти, для тих, кому одного різновиду мистецтва мало. Лектори або, краще сказати, ведучі розповідали студентам і викладачам про проект «роздІловІ», що розкриває аудиторії новий спосіб перекладу – «мультидисциплінарний», тобто такий, що використовує не лише слова, а й звуки, форми та образи. Цей проект дає змогу відчути поезію такою, якою вона є, заповнюючи майже усі канали сприйняття, чіпаючи майже усі струни душі аудиторії. Під час лекції було представлено фрагменти деяких робіт, наприклад, «Пливи, рибо, пливи» Сергія Жадана (до речі, це кліп, що був знятий експромтом) та «Танго «Біла троянда»» Юрія Андруховича. Також було анонсовано захід «Безкінечна подорож, або Енеїда», що відбудеться 23 березня.
Особисто для мене презентація проекту першого березня стала трохи символічною, адже як календарний початок весни, хоч і без погодної відповідності, налаштовує на пробудження від зимової сплячки та надихає на творчість чи імітацію бурхливої діяльності, так і ця лекція стала для мене ковтком свіжого повітря і доповненням у моєму погляді та ставленні до мистецтва, до способу його сприйняття. Як на мене, цей шлях поринання у поезію не лише через друковані видання, а й через музичний та візуальний акомпанемент посилює вплив слова на особистість, поглиблює розуміння почуттів не тільки автора твору, а й тих, хто створював вищезазначений супровід. Мені здається, мультидисциплінарне мистецтво є не лише новим шляхом пізнання музики чи поезії, воно є новим (чи добре забутим старим?) жанром, що особливо гармонійно з’явився (чи відновився?) зараз, у ХХІ столітті, коли для його розвитку існує чудова і матеріальна, і духовна база; це мистецтво, доступне кожному, хто бажає проявити себе чи просто поділитись своєю точкою зору, своїм шляхом сприйняття чиєїсь творчості.
