Правозахисні організації стверджують, що цивільні особи, які перебували у полоні та потерпали від насильства, а також ті, хто отримав у полоні інвалідність, і громадяни, які отримали тілесні та моральні і психічні травми внаслідок збройного конфлікту на Сході України, не мають сьогодні соціального захисту від держави. Таких жертв війни багато. Вони, як і всі громадяни країни, «ходять під Конституцією України», стаття 3 якої каже, що життя та здоров’я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У цьому контексті ця стаття головного закону має імперативний характер.
У рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України», підтриманого МФ «Відродження», правозахисники направили багато запитів на інформацію до державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування Луганської і Донецької областей, а також до відповідних центральних органів виконавчої влади щодо кількості загиблих, поранених та зниклих безвісті.
Голова Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива» Валерій Новиков запевняє, що, проаналізувавши отримані відповіді та ситуацію з законодавчою базою, можна констатувати, що на четвертий рік війни уряд не запровадив єдиного систематичного обліку загиблих, поранених та зниклих безвісті цивільних осіб. Ні міністерство з питань окупованих територій, ні міністерство соціальної політики, ні міністерство фінансів не мають такої бази даних. За таких умов місцеві органи влади також або взагалі не ведуть впорядкованого обліку жертв війни серед цивільного населення, або такий облік має несистематичний характер і провадиться без належного методичного забезпечення.
Цей факт вказує на серйозний дефект державної соціальної політики відносно жертв війни серед цивільного населення. Так, наприклад, є три категорії цивільних осіб, безпосередньо постраждалих під час війни, які не мають відповідного соціального статусу, а відповідно і гідного соціального захисту.
“По-перше, це стосується цивільних осіб, які перебували в полоні і потерпали від жорстокого поводження, насильства та катувань, але не отримали інвалідність, по-друге, – цивільних осіб, які перебували в полоні й отримали інвалідність і, по-третє, цивільних осіб, які отримали тілесні ушкодження, фізичні і моральні травми, пов’язані із збройним конфліктом, але не отримали інвалідність, – стверджує юрист Громадського комітету захисту конституційних прав та свобод громадян Євген Чекарьов. - Є також ще дві незахищені категорії жертв війни: непрацездатні члени сім’ї цивільних осіб, які загинули в полоні або через бойові дії, а також родини тих, хто пропав безвісті, зокрема, ті, що втратили годувальника».
Держава обмежилася лише напівзаходами. Так, Законом України №2230 від 14.11.2017 року, який набрав чинності 24.02.2018 року, внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Цим нормативним актом забезпечено спеціальний статус лише одній категорії цивільних осіб – які отримали інвалідність від вибухів, боєприпасів і військового озброєння в зоні збройного конфлікту».
Але проблема не тільки у тому, що зазначені соціальні категорії не отримують регулярної грошової, медичної, соціально-психологічної допомоги в порядку соціальної реабілітації. Проблема має ще більш глибокий негативний гуманітарний вимір. Державні органи, як правило, ускладнюють процедури для вирішення проблеми. Наприклад, Мінсоцполітики відповідно до Закону № 2230 ще тільки розробляє проект постанови Кабміну «Про затвердження Порядку встановлення зв’язку інвалідності чи іншими ушкодженнями здоров’я з пораненнями, одержаними особами від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння», згідно з яким спеціальні комісії будуть невідомо яким чином встановлювати цей зв’язок – для надання певного статусу цим особам. І тим, хто, наприклад, втратив здоров’я в результаті катувань терористами на підвалі у Луганську, ще, напевне, потрібно бути пройти бюрократичні круги пекла і доказувати, де, коли і як це було.
За словами директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, цю негуманну практику необхідно виправляти на законодавчому рівні. Приклад такої практики – Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, №2268. У ньому міститься норма, згідно якої відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди постраждалим від війни, має здійснити держава-агресор, Російська Федерація, а Українська держава відповідальність за це на себе не бере. Необхідно було в цьому законі передбачити механізм компенсації сьогодні, а не покладатися на відшкодування шкоди Росією в далекому майбутньому. Але немає правової визначеності стосовно тих нормативних актів, які діяли на момент проведення АТО”, – пояснює Євген Захаров.
Правозахисні організації вважають, що українське суспільство має примусити державу налагодити систематичний облік цивільних осіб, постраждалих від війни, напрацювати та закріпити на нормативному рівні механізм компенсації завданої шкоди. Він має стосуватися цивільних осіб, постраждалих від війни, і на контрольованій, і на окупованій територіях. “На нашу думку, цивільним особам, які перебували в полоні у бойовиків під час збройного конфлікту, було б логічно надавати статус учасника війни – за логікою Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту». А отриману там інвалідність кваліфікувати за статусом «інваліда війни». Ми вже підготували такі законодавчі пропозиції”, – підсумовує Євген Чекарьов.
Довідка:
За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, за період з 14 квітня 2014 року до 15 листопада 2017 року від війни загинуло чи поранено більше 35 тисяч людей. Зокрема, загинуло щонайменше 2523 цивільних осіб (не враховуючи 298 загиблих внаслідок падіння літака «MH-17» 17 липня 2014 року). Кількість цивільних осіб, які зазнали поранень у зв’язку з конфліктом, оцінюється на рівні 7-9 тисяч осіб. За даними Національної поліції України, за весь цей період зникло безвісти більше 8000 українців, на кінець 2017 року вважаються зниклими більше 1300 осіб. Декілька сотень цивільних заручників в полоні бойовиків жорстоко катували, і після звільнення вони потребують лікування. Внаслідок воєнних дій зруйновано чи пошкоджено десятки тисяч житлових та адміністративних будинків. Без житла та доступу до комунальних послуг залишилося близько 70 тисяч мешканців контрольованих урядом територій Донецької та Луганської областей.
Проект «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України» впроваджується за сприяння Міжнародного фонду «Відродження» в межах діяльності Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі».
Контактна особа: Артем Соколенко, 067 464 46 61, sokolenko.artem@gmail.com