17 вересня в Кризовому медіа-центрі «Сіверський Донець» відбулась підсумкова прес-конференція проекту "Майстерня творчості та миру. Посмішка проти війни".
Команда проекту протягом двох тижнів працювала з трьома школами Станиці-Луганської. Всі разом – учні, учителя, батьки творили свято театру і цирку, яке було показано на головній площі прифронтового містечка 14 вересня 2018 року.
У прес-конференції взяли участь: голова ГО “Новий Донбас” Лариса Артюгіна, екс-посол Литви в Україні Пятрас Вайтєкунас та литовський актор, письменник, журналіст, професійний артист цирку і педагог театру Аркадіюс Вінокурас.
В рамках проекту спікери поділилися досвідом і враженнями від впровадження проекту. Команда проекту провела два тижні в Станиці Луганській, працюючи з дітьми, яких безпосередньо торкнулася війна. Кожного дня були лекції, заняття, майстер-класи, які відкривали перед учнями трьох місцевих шкіл чарівний світ творчості. Діти опановували основи театрального та циркового мистецтва. Не залишились осторонь і дорослі - батьки дітей та вчителі готували костюми, робили манеж. В результаті спільних зусиль на головній площі Станиці Луганської відбулось справжнє свято Усмішки. Головною родзинкою свята стало шоу, яке називається “Червоний ніс” за мотивами п’єси, автором якої є сам Аркадіюс Вінокурас. Головною ідеєю вистави є збереження довіри один до одного, підтримка та солідарність – це те, на чому тримається цивілізоване суспільство.
Команда проекту сподівається, що їм вдалося започаткувати в Станиці Луганській нову традицію. Як зазначила голова ГО “Новий Донбас” Лариса Артюгіна: «Ми віримо в те, що запроваджене нами свято Усмішки стане традиційною вересневою подією в Станиці Луганській. Ми хочемо, щоб діти посміхалися. Посміхалися в Станиці Луганській, посміхалися в Щасті, посміхалися в Сєвєродонецьку, посміхалися по всій Україні».
Автори проекту відзначили, що проект був одночасно складним та цікавим. Найбільш важко було створити відкрите середовище для спілкування дітей. Середовище без насильства, без агресії, без авторитарності. Важко було це робити, оскільки працювати прийшлось з підлітками, які за свій невеликий вік вже особисто стикнулися з цими бідами. При чому мова йде, і про насильство, як наслідок знаходження в зоні бойових дій, і про побутове насильство в родинах. Навіть сам проект відбувався в умовах, коли його звуковим супроводом були непоодинокі автоматні черги. Але команда гідно приймала існуючі виклики. Допомогою в цьому були віра в справжні цінності, професіоналізм і щирість. За словами Аркадіюса Вінокураса: «Ми нікого не вчили, ми ділилися досвідом. Ми давали можливість дітям відкритися, виговоритися, не боятися висловлювати свої думки, перетворюючи їх в слова. Було неймовірно спостерігати за тим, як діти ставали зовсім іншими – вільними, розкутими, поважаючими себе і оточуючих».
Від самого зародження ідеї проекту у його авторів була думка долучити до впровадження своєї творчої ініціативи дітей з непідконтрольної території. Звичайно, в-першу чергу піклувалися про безпеку дітей, тому планували знайти можливість синхронного впровадження активностей проекту по обидва берега Сіверського Дінця. Планувалося, що одночасно будуть підготовані дві виставі, які в один і той же час зможуть викликати щирі дитячі усмішки і в Станиці, і в Луганську. На жаль, цього разу, планам не вдалось здійснитися. Без пояснення причин Луганська сторона відмовилась від участі в проекті.
Ініціатива «Посмішка проти війни» є частинкою великого проект "Абілітація дітей, яких торкнулась війна, через культурно-історичну просвіту та творчі студії", який реалізовується у рамках програми Міністерства іноземних справ Литви "Development cooperation" за підтримки Посольства Литви в Українi. У журналістів, які були присутні на прес-конференції була чудова нагода дізнатися, чому ж Литва допомагає Україні в такі непрості часи. Як зазначив екс-посол Литви в Україні Пятрас Вайтєкунас: «Литва – це європейська держава і Україна – це європейська держава. І це достатня причина для допомоги, оскільки ми спираємось на однакові цінності і ставимо перед собою однакові цілі».
В рамках проекту окрім спільної творчості також підіймалися глибокі питання щодо принципів громадянського суспільства та демократії. Говорилось про необхідність відкритої комунікації, розвиток вільної журналістики. Торкнулися цієї теми і під час прес-конференції, обговорюючи непросту тему незалежної журналістики. Учасники зійшлися на думці, що пристосовуватись завжди простіше ніж боротися. Проте без боротьби неможливо отримати омріяну свободу. А лише внутрішньо вільний журналіст зможе писати, знімати, записувати неупереджено і відверто. І тоді можливо не стане журналістів, для яких головним критерієм цікавої новини є присутність на ній осіб, наділених владними повноваженнями.
У фіналі прес-конференції пролунала думка про те, що всі ми втомилися від негативу і прагнемо змін. Але змін не потрібно очікувати, варто самим ставати таким змінами, змінюючи себе і світ навколо. Кожному на своєму місці, в своїй громаді. І лише тоді можливими становляться справжні дива – поряд з війною посміхалися діти. Посміхалися заради миру.
