«Публічні простори: закрита вечірка або відкрите середовище?»
Реагуючи на прояви та наслідки втоми вiд збройної агресiї Росiї та негативного iнформацiйного поля в ЗМI, у жителів сходу України з’явився дуже важливий запит та творчість, соціальні ініціативи, культурні та освітні проекти. Починаючи з 2015 року на неокупованій частині Луганської та Донецької областей активно відкривали різноманітні хаби, відкриті простори, молодіжні центри, арт-центри тощо. Рекреація та простір для можливостей – це одні з головних цінностей, які ці самі центри намагались людям донести. Аудиторія, на яку такі інституції націлені також дуже різноманітна. Вони спрямовують свою діяльність на людей різних соціальних та вікових груп. Саме відкритість цих просторів має активізувати населення та стати свого роду магнітами для соціальних ініціатив та активних людей, які хочуть змінювати вже стале поняття про те, що Донбас, це тільки промисловість та війна. За задумом, кожен, хто має якусь прогресивну ідею, має можливість її реалізувати саме у таких просторах. Але чи так це насправді?
Дивлячись на вільні простори зі сторони, деякі люди бачать щось накшталт маленької закритої секти, яка об’єднала невелику кількість людей. Іноді навіть можна почути, що саме у таких місцях виключно закриті тусовки і потрапити туди з вулиці просто неможливо. Але наскільки це відповідає дійсності?
Дуже полярні погляди на поняття «відкритості» вільних просторів, підштовхнуло команду Кризового медіа-центру «Сіверський Донець» ініціювати публічну дискусію на тему «Публічні простори: закрита вечірка або відкрите середовище?», яка відбулась онлайн 23 липня 2020 року.
На цій дискусії, разом з представниками громадських організацій, локального бізнесу, органів місцевого самоврядування, засновниками хабів та відкритих просторів, ми намагалися знайти відповідь на головне питання: наскільки відкритими насправді є публічні простори?
Дмитро Чичера, керівник освітнього простору «Халабуда» з міста Маріуполь, розповів про становлення та позиціонування «Халабуди»: - «Більшість заходів в нас відбуваються на платній основі, оскільки люди схильні більш цінувати отримані послуги, за які вони заплатили власні кошти. За ці кошти ми маємо можливість утримувати платформу, сплачуючи орендну плату. Але при цьому ми безкоштовно підтримуємо важливі соціальні ініціативи. Ми намагаємось не чіпати заходів, пов’язаних з політикою або з релігією. Ми підтримуємо волонтерську діяльність, тому що це для нас залишається важливим та необхідним напрямком».
На питання «Публічний простір: бізнес чи соціальна ініціатива?» відповів пан Михайло Івонін, засновник хабу «Green Town»: «На мою думку, комерційна складова обов’язково повинна бути. Коли я почав свій проект «Green Town», я планував створити коворкінг, в якому надавати комерційні та соціальні місця для роботи та навчання. Фактично зараз все працює у форматі оренди конференц-залів. Також ми безкоштовно надаємо ці приміщення для соціальних проектів тим організаціям, які не мають фінансування та роблять щось значиме для нашого міста. Окрім «Green Town» я вирішив зробити ще один проект: відкритий простір вуличного типу «ІвонінПарк». Паркова частина проєкту знаходиться у вільному доступі. Я просто кинув заклик у соцмережах з пропозицією про використання створеного простору, і зараз там проходять заняття йогою, зумбою, спортивні заходи та дитячі свята. Це функціонує навіть без мого втручання».
Третім запитанням було «Наскільки сильною є залежність культурних платформ від грантів міжнародних донорів?» На це запитання нам відповіла пані Оксана Очкурова, голова ГО «Дієва Громада» та засновниця «CityHub» в місті Старобільськ: «Коли ми створювали нашу громадську організацію, ми розуміли, що для того щоб об’єднувати людей – необхідний публічний осередок, якій буде відкритим для всіх. Ми взяли помешкання в оренду та почали творити. Нам допомогли донори, які виділили кошти на ремонт та діяльність. Але, ми розуміли що головним ресурсом є не гроші, а ідея та коло однодумців, які бажають реалізувати цю ідею і нам це вдалося».
Блогер та громадській діяч Аріф Багіров поділився думкою стосовно питання «Яких просторів не вистачає у регіоні: - «Декілька років тому, я намагався відкрити публічний простір, але адміністративна робота виявилась для мене не самою прийнятною та цікавою. Тому я подумав про те, що для тієї діяльності, якою я займаюсь, підходять і ті простори, які вже існують та служать тими ж самими хабами: бібліотеки, палаци культури та інше. Тобто, влітку можна взагалі нічого не орендувати, а проводити там open air, музичні фестивалі та інше».
Пані Олена Дубровіна, координаторка майданчику «ХочуБуду» розповіла про своє бачення щодо налагодження співпраці публічних просторів та влади: «Я вважаю, що такі майданчикі повинні створюватись в співпраці з органами місцевого самоврядування. Бо буває таке: у людини виникла дуже класна ідея, а людина не змогла знайти ресурсів та підтримки, і все – ідея пішла собі геть. Але ж ця ідея могла бути дуже корисною для розвитку міста, області або країни і принести позитивні результати як у економічному плані, так і в культурному. На мою думку, місцева влада повинна це підтримувати».
Повну версію запису дискусії «Публічні простори: закрита вечірка або відкрите середовище?» Ви зможете знайти за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=PQp2J1j61ss
Дискусійна платформа «Публічні простори: закрита вечірка або відкрите середовище?» організована ГО «Кризовий медіа-центр «Сіверський Донець». Впровадження цієї ініціативи стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) за підтримки проєкту «Демократичне врядування у Східній Україні». Погляди та точки зору, висловлені у статті, належать авторам та не обов'язково відображають погляди Уряду Сполучених Штатів та/чи USAID.