Онлайн дискусія на тему «Працевлаштування на Луганщині: складно знайти роботу, чи немає робітників?» відбулась 26 листопада 2020 року в Сєвєродонецьку. Питання працевлаштування на Луганщині є досить проблематичним, та навіть болісним для жителів нашого регіону. Причому стосується воно як людей, які шукають роботу так і підприємців, які не можуть знайти робітників, професійні якості яких відповідають їх вимогам. Якщо ж перші скаржаться на відсутність робочих місць та можливостей для кар’єрного зросту, то другі не можуть знайти компетентних, відповідальних та дисциплінованих працівників на відкриті вакансії. Особливої актуальності питання набуває у зв’язку з реформою децентралізації та новим адміністративно-територіальним устроєм.
Саме для того, щоб розібратись у цій ситуації, команда Кризового медіа-центру «Сіверський Донець» провела відкриту дискусію за темою «Працевлаштування на Луганщині: складно знайти роботу, чи немає робітників?», яка пройшла у он-лайн просторі, на базі платформи Zoom, 26-го листопада 2020 року.
До дискусії були запрошені службовці державної служби зайнятості, представники закладів професійно-технічної освіти, експерти з рекрутінгу, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, керівники підприємств, підприємці та громадські активісти для того, щоб знайти відповіді на найбільш важливі питання:
• Яких працівників шукають роботодавці і чого від них очікують під час роботи?
• Які умови праці і зарплатня потрібні шукачам роботи та як ефективно шукати роботу/робітників і чи допомагає в цьому держава?
• Чи забезпечує освітня система України запити і потреби ринку праці та наскільки важливим є наявність стажу роботи?
• Чи варта неофіційна робота тих пільг і субсидій, які надає держава?
• Працювати вдома, чи виїжджати на заробітки з дому?
• Чи вирішує самозайнятість проблеми працевлаштування?
Першим на дискусії виступив Анатолій Рижков, адвокат та підприємець із міста Лисичанськ, який розповів про свій досвід пошуку працівників у нашому регіоні:
«З мого досвіду у нас дуже велика проблема з робочими спеціальностями. У нас відсутні люди, які могли б вирішувати форс-мажорні ситуації на місці, я помічаю, що всі люди працюють за алгоритмом. Але найголовніша проблема - це високі вимоги до заробітної плати, але низька кваліфікація і навички працівників. Коли я питаю у людини: «Що ти можеш робити?», то чую у відповідь: «Ну можу копати і можу не копати», і це пряма мова. Навіть резюме люди писати не хочуть» - ділиться своїми спостереженнями Анатолій.
Директор обласного центру зайнятості Болотський Сергій розповів про проблематику пошуку та підбору роботи у нашій області, про успіхи та труднощі в роботі центрів зайнятості. Його слова підтримав й директор Сєвєродонецького центру зайнятості Сергій Акулов, який зосередився на роботі саме міських центрів зайнятості.
Проте ті, хто шукають роботу, звертаються не тільки до центрів зайнятості. Тому на дискусію була запрошена Наталія Бочацька, директорка рекрутінгового агентства, яка розповіла про працевлаштування за кордоном через приватні кадрові агентства: «На відміну від наших українських роботодавців, люди проходять не настільки складний відбір, досить мати вік від 18 до 45, проте є вакансії до 55 років. Працівники заповнюють анкети, у них повинно бути гарне здоров'я та висока працездатність. Всі стажування, навчання та отримання кваліфікації люди проходять відразу на роботі. Там роботодавець створює всі умови, щоб людина адаптувалася, пройшла стажування і почала плідну працю. Працівникам надаються всі умови, такі, як проживання, проїзд, страхування, повний соціальний пакет. Немає причіпок з приводу досвіду роботи або віку, якщо людина якісно виконує роботу, до нього ставляться досить добре. Але відбір до професій з високою кваліфікацією - лікарі, далекобійники, зварювальники тощо, більш жорсткий. Ці люди проходять співбесіду, тестування. Мінімальна заробітна плата в гривнях від 20000 грн і вище». Наприкінці своєї промови пані Наталія порекомендувала дуже ретельно підбирати роботодавців, бажано вже перевірених, щоб не мати в подальшому проблем а ні з оплатою, а ні з законом.
Мешканка Сєвєродонецьку Жанна Скорік, яка раніше працювала в банківській сфері і наразі є домогосподаркою і перебуває у пошуках роботи, розповіла про свій досвід співпраці з місцевим центром зайнятості: «Після того, як я звільнилась зі своєї роботи, я пішла до центру зайнятості. Вони намагались знайти мені роботу, але з моїм досвідом роботи я ніде не підходила, як по зарплаті, так і по досвіду. Дев’ять місяців ми намагалися щось знайти, але безуспішно. Тому я вирішила шукати самостійно. Є проблема у тому, що є робота, яка мені подобається - але там є обмеження за віком. Я вже не потрапляю туди, але резюме відправила. Але, на жаль, мені ще не відповіли».
Директорка державного навчального закладу «Сєвєродонецький Професійний Ліцей», Грошева Валентина розповіла про роботу системи технічної освіти, про досягнення та труднощі, які існують в цій сфері: «В цьому році нашій системі виповнилося 80 років. За весь цей час система фінансувалася лише на захищені статті видатків. Це стипендія, зарплати, комунальні послуги. На розвиток навчальних закладів, матеріальну базу, ремонтні роботи кошти практично не виділялися. Останнім часом ситуація стала трохи краще, проте це пов'язано з тим, що впав престиж технічних професій і державна влада стала в цьому зацікавленi. Також є проблема в тому, що у нас не стало державних підприємств, тільки приватні підприємства, однак і їх дуже мало. Під час проходження учнями виробничої практики, не всі підприємства беруть учнів на добропорядну практику. Під час такої практики учні повинні отримувати професійні навички та заробітну плату, дуже мало підприємств надають таку можливість, але більшість просто підписують договори і не дають реальних практичних навичок. А в результаті всі роботодавці кричать, що якість освіти має бути краще».
Головна консультантка Українського фонду соціальних інвестицій Анна Аладжальян розповіла про нові проекти фонду, спрямовані на вирішення проблем працевлаштування в Україні. Представниця Луганського центру професійної технічної-освіти Соловйова Юлія розповіла про переваги навчання в ЛЦПТО, одна з яких – скорочені строки навчання, які дозволяють оперативно реагувати на потреби ринку праці. Підготовка кваліфікованих кадрів з різних професій відбувається на належному рівні і в вищих учбових закладах Луганщини, випускники яких теж мають багато питань, пов’язаних з працевлаштуванням по закінченні навчання. Про це повідомила громадська діячка, викладачка Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля Людмила Деніщенко.
Усі учасники дискусії визнали, що проблема працевлаштування та пошуку робітників дійсно існує і потребує вирішення сумісними зусиллями не тільки на місцевому рівні, а й на державному.
Для того, щоб ознайомитись з повною версією дискусії «Працевлаштування на Луганщині: складно знайти роботу, чи немає робітників?» пропонуємо перейти на YouTube канал Кризового медіа-центру «Сіверський Донець» за посиланням : https://www.youtube.com/watch?v=muIRrkQPaZY&t=2021s
Проведення дискусійної платформи «Працевлаштування на Луганщині: складно знайти роботу, чи немає робітників?» стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Погляди та точки зору, висловлені у прес-релізі, належать авторам та не обов'язково відображають погляди Уряду Сполучених Штатів та/чи USAID
