Публикуется в рамках конкурса "Репортеры АТО"
Ссылка на статью: http://slb.org.ua/?p=1018
Усі ми з дитинства пам’ятаємо казку про ріпку. Навіть діти, читаючи, розуміють її суть. Коли ми всі разом – то це велика сила, яка спроможна творити чудеса. А у нас, у громади, в цей складний час роботи непочатий край.
Тому громадська організація «Моя Новопсковщина» започаткувала акцію щодо гуртування усіх громад півночі Луганської області задля однієї цілі – не допустити поширення на нашій землі сепаратиських настроїв, збереження цілісності України, приведення до влади людей, які б дбали про розквіт України та її людей.
Одним із перших кроків у цьому напрямку була поїздка 31 березня 2015 року до громади Біловодського району з гуманітарною допомогою тимчасово переміщеним особам. За кошти благодійників обох районів був закуплений цукор, крупи, макаронні вироби, олія та сформовано 90 продуктових пакетів, які разом із 60 куртками від польового офісу управління
верховного комісара ООН з питань біженців, були роздані в селищі Біловодськ.
Допомога надавалась згідно списків від громадських організацій Біловодська, переважним чином, найбільш нужденним сім’ям за паспортами та довідками переміщених осіб. Продуктові набори отримали також малозабезпечені та багатодітні сім’ї. Бажаючих отримати гуманітарну допомогу було значно більше, аніж наших можливостей.
Після цього був проведений круглий стіл з громадськими організаціями з питання об’єднання зусиль наших районів. Всі присутні підтримали ідею подальших спільних акцій, щодо допомоги воїнам які були призвані до лав української армії з наших районів та їх сім’ям. Ми ще раз переконалися, що наші сусіди сповідують ті ж самі цінності, що і ми. І хочеться сказати всім тим, хто ще має сумніви: – «Разом нас багато, нас не подолати!» І почнемо ми будувати Європу тут у себе – зі своєї оселі, своєї вулиці, свого села. По дорозі додому, слухаючи розмови молодих хлопців у машині, я подумала, що з такою молоддю ми ніколи більше не будемо ні малоросами, ні новоросами. Ми будемо гідними синами і доньками своєї рідної України. А що до влади київської чи місцевої – Що ж, вона у нас така, яку ми обираємо. То будемо ж мудрими і тоді у нас усе буде добре.
А. Кравцова, волонтер