Зменшення виплат “на дитину» цього року знову актуалізувало питання підвищення народжуваності. А чи дійсно виплати потрібні? Якщо потрібні, то які? І нарешті: як підтримують молодих батьків в інших країнах.
З ростом добробуту суспільства культура великих сімей зникає. Якщо в 19-му - початку 20 століття виховувати до десяти дітей в сім'ях вважалося нормальним, то з поширенням електрики, зручностей в наших оселях кількість дітей поступово зменшувалася. Зараз троє дітей - вже велика сім'я, а в основному сімейні пари обходяться народженням одного-двох.
Наше місто в минулому відрізнялося високою народжуваністю. За часів Радянського союзу воно посідало друге місце після Братська, а на території України на той час - перше місце. У місто їхали молоді фахівці з різних населених пунктів України та Радянського союзу, отримували квартири, народжували дітей. Середній вік жителів міста до середини 90-х становив 28 років. Зараз населення міста «старіє», такої високої народжуваності вже немає.
Але все одно багато людей бажають створювати сім'ї в Сєвєродонецьку. Місто зручне, збережена інфраструктура дитячих установ, створена ще в СРСР, але при цьому і примножена. Звичайно, деякі будівлі дитячих садків були переформатовані або продані в момент сильного падіння народжуваності в 90-ті, але зате створюються нові. У 2012 почав працювати відновлений дитячий садок «Лелека» на 270 місць, в 2013-му було запущено навчально-виховний комплекс на базі ЗОШ № 2, де не тільки зроблений сучасний ремонт, але й застосовані сучасні енергозберігаючі технології. Садки зручні, сучасні. За даними відділу освіти, цього року планується запуск Диткомбінату на 300 місць.
«На 1 вересня 2014 всі діти з трьох років могли відвідувати дитячий сад, бо були місця, - повідомила начальник відділу освіти Ольга Кашіріна.- Зараз ситуація дещо змінилася за рахунок дітей переселенців, які продовжують прибувати в наше місто щодня. Тим не менше, і зараз дітей влаштовують в дитячий сад».
У Сєвєродонецьку створена і структура позашкільних установ: Центр дитячої творчості, Центр туризму і краєзнавства, Станція юних техніків, станція юних натуралістів, три дитячих спортивних школи, два плавальних басейни, мережа дитячих клубів за місцем проживання. Це лише комунальні установи відділу освіти. Крім них безліч гуртків і секцій відділу культури, художня та дві музичні школи, міська дитяча бібліотека.
«Місто компактние, в будь-яку сторону дістатися на роботу можна за півгодини, - ділиться Ірина, яка нещодавно переїхала в Сєвєродонецьк з Перевальська, - мені тут дуже подобається. І не лише тому, що тут зараз не стріляють, але й тому, що багато для дітей робиться. Дуже зручно гуляти з дитиною. Багато дитячих майданчиків».
І, незважаючи на це, наразі народжуваність у Сєвєродонецьку трохи нижча, ніж в середньому по Україні. Звичайно, позначається екологія нашого промислового регіону, зайнятість жінок у хімічній промисловості. Але тенденції в місті, як і в Україні, простежуються такі самі.
Народжуваність по Сєвєродонецьку і по Україні (кількість на 1000 осіб).
Рік | Територия Сєвєродонецької міськради (дані Управління статистики)
| Україна (дані Укрстата) |
2000 | 6,3 | 7,8 |
2001 | 6,4 | 7,7 |
2002 | 6,8 | 8,1 |
2003 | 7,5 | 8,5 |
2004 | 7 | 9 |
2005 | 7,4 | 9 |
2006 | 8,3 | 9,8 |
2007 | 8,6 | 10,2 |
2008 | 9,1 | 11 |
2009 | 9,3 | 11,1 |
2010 | 8,3 | 10,8 |
2011 | 9,1 | 11 |
2012 | 9,3 | 11,4 |
2013 | 8,4 | 11,1 |
Станом на 1 липня 2014 українським законодавством передбачено встановлення фіксованого розміру допомоги при народженні дитини в сумі 41 280 гривень незалежно від кількості народжених дітей у сім'ї. Це на 10 320 гривень більше, ніж розмір допомоги, встановлений на першу дитину, народжену до 1 липня 2014 року. Виплата допомоги здійснюватиметься одноразово у сумі 10 320 гривень, а решту суми допомоги (30960 гривень) сім'я отримає протягом 36 місяців рівними частинами по 860 гривень. При цьому якщо особа, якій призначена допомога при народженні дитини, хоче працювати, виплати будуть здійснюватися до закінчення терміну їх призначення, тобто протягом трьох років. Це гарна підмога для молодих сімей, але батьки рідко приймають рішення про народження дитини лише через виплати. «Ми взагалі не розраховували на виплати, - розповідає Антон, батько двох малюків, - просто такий план був, коли одружувалися: квартира, діти, потім все інше».
Як показує статистика, виплати на дитину особливо не впливають на збільшення кількості дітей. Так, народжуваність в Україні падала протягом 1990-х, досягнувши нижньої позначки в 2001-му, а з початком економічного зростання в 2000-х вона почала зростати - задовго до введення виплат у 2005 році. Коли виплати були введені, зростання народжуваності помітно прискорилося, а загальмувалося у кризовому 2009 році. Тобто, маємо класичний приклад реалізації "відкладеної народжуваності": сім'ї, які не мали можливості завести дитину в 1990-х з економічних причин, зробили це в 2000-х.
Разом з тим взаємозв'язок виплат з народжуваністю все ж існує. Вони є важливим джерелом доходів для сімей з маленькими дітьми, і в такій якості все ж є одним з факторів, які опосередковано впливають на рішення завести дитину. Це залежить від загального доходу сім'ї: чим він нижчий, тим вище роль державних виплат. До того ж, багато хто завдяки виплатам зважилися на другу, а іноді і третю дитину.
Що ще заважає багатьом жінкам думати про дітей - страх залишитися з дітьми, не зробивши кар'єру. Інна, молодий директор однієї з успішних компаній: «Справа йде до тридцяти, а я ніяк не наважуся на дитину: декрет з'їсть всі мої досягнення. Спочатку був університет, який треба було закінчити. Потім пошук цікавої роботи. Потім тільки вийшла заміж. Зараз захотілося подовше протриматися на своєму місці. Якщо піду зараз в декрет, то потім доведеться все починати спочатку. Чоловік поки чекає. Сподіваюся, ще встигну завести дитину».
Звичайно, трудові гарантії для матерів мають бути не лише законодавчо закріплені, але й працювати. На практиці відновитися на роботі після декрету виходить не у всіх, тоді жінки беруть відпустку по догляду за дитиною до 14 років. Після вже багато хто залишається домогосподарками. І це проблема - жінка не реалізує себе, починає нудьгувати, що відбивається часто і на сімейних відносинах.Тому те, що зараз необхідність тата також побувати в декреті закріплена законодавчо, значно збільшує можливості жінки. Андрій, батько двох дітей: «Зараз я офіційно в декреті, мої друзі навіть не знають про це, були б в шоці. Але для нас зараз так краще. Дружина — бухгалтер, вона веде декілька підприємств, приватний підприємець. Відмовитися від підприємств для неї означає назавжди втратити роботу. Тому пристосовуємось так. Працює вона вдома. Вранці снідаємо, і я йду гуляти з дітьми, веду старшого в дитячу студію, а з молодшим гуляю з коляскою. Для роботи їй вистачає 2-3 години в день. Ми більше часу проводимо разом». Таке явище дуже рідкісне через істотну різницю в зарплаті між чоловіками і жінками: сім'ї вигідніше мати велику "чоловічу" зарплату і пожертвувати меншою "жіночої". Аби переломити цю короткострокову економічну доцільність, в Європі і вводяться обов'язкові квоти. Результатом є велика активність жінок на ринку праці.
Як не дивно, зростання цього показника пов'язане з народжуваністю. Наприклад, за даними Інформаційної кампанії Stronger Together, країни, що лідирують за рівнем зайнятості жінок - Ісландія, Данія, Швеція, Норвегія - є і лідерами за рівнем народжуваності в порівнянні з більш консервативними громадами в Польщі чи Італії. Якщо в країнах Північної та Західної Європи сумарний показник народжуваності знаходиться на рівні 1,8-2,1 дитини на жінку, то в країнах Південної, Східної Європи та німецькомовних країнах (Німеччина, Австрія) його значення складають 1,3-1,5 дитини на жінку. І це не парадокс, це закономірний наслідок цілеспрямованої державної політики для погодження роботи і сімейного життя, а саме - створення дружніх до дітей робочих місць, розвиток мережі дитячих садків та інших установ по догляду за дітьми, вирівнювання обов'язків між чоловіком і дружиною в родині.
Тетяна Вергун, переклад з рос. Наталія Войнова