З перших днів військового конфлікту на Україні Старобільська ГО «Воля» займається проблемами налагодження порозумінь, руйнування стереотипів між місцевими жителями, внутрішньо переміщеними особами (ВПО) та військовими, патріотичним вихованням молодого покоління. Вже другий рік допомагає в реалізації проектів громадської організації Українська Миротворча школа.
Проекти, якими займається ГО “Воля” приречені жити довго.
Клуб «Єдина родина» заснований у січні 2014 переріс у жіночий клуб «Надія», який щосуботи збирає ВПО, місцевих жителів та військових на майстер класи, психологічні тренінги та просто теплі розмови за чашкою чаю. Дякуючи цим зустрічам шість осіб ВПО знайшли роботу, вісім – активно займаються громадською діяльністю, відвідують тренінги та семінари, навчають інших. В недалекому майбутньому ВПО створюватимуть громадську організацію.
Започаткована, в тому ж січні, група артистів протягом року підготувала декілька концертів для військових. Цьогоріч студенти знову готують Вертеп.
Ідея проекту «Чекайте на мене – і я повернусь» виникла не випадково.
Протягом усього періоду військової навали ми постійно допомагаємо захисникам. Хлопці демобілізуються, а наші контакти передають новобранцям. І часто в телефоні звучить фраза: «Мені ваш телефон дали хлопці … бригади. Нам потрібна допомога». Або телефонують мами, сини, яких нас захищають. І вже збираємось до купи – місцеві, переселенці, студенти, пенсіонери. Кожен ладен хоч якось допомогти. Бо знаємо в яких землянках серед степу живуть наші герої, як їм за воріт сиплеться земля зі стін, як вночі по головах бігають гризуни, як іноді немає чистої питної води, не те, щоб умитись. І харчуються одним і тим же. То ж хочеться, хоч якось їм полегшити суворе життя.
Останнім часом військові, з якими постійно спілкуємось, говорять, що вже звикли до негараздів: «Ми страшенно раді вам. І більш за все вдячні не за смачні вареники, чи борщ, що ви привозите, а за спілкування, за підтримку».
Коли хлопці взнають, що волонтери, які до них приїхали – ВПО, то звучить фраза: «Тепер ми знаємо чому тут, кого ми захищаємо. Бо напочатку нам кричали в спину, що ми бандерівці, щоб забирались геть».
Потім в розмові спливають нотки туги за рідними. Хтось не бачив дітей майже півроку, у когось народилось онуча.
То ж ідея проекту виникла сама по собі і розрослась далеко за межі.
За проектом:
- зібрано базу з 26 відео.
- діти вдома готували листівки та малюнки (36 шт).
- проведено відео міст з Іванофранківською областю, с. Пуків, М. Миколаєвим. (близько 50 осіб)
- студенти, ВПО та місцеві привітали захисників цікавими концертними номерами, в яких самі військові виконували певні ролі. Близько 150 осіб прийняли участь у підготовці та проведенні заходів.
Активність громади:
Дівчата – переселенці запропонували безкоштовно надати військовим перукарські послуги. Дівчата мали професійне обладнання.
Спочатку, коли вони потрапили в казарму, то говорили мені: «Все добре, але будь з нами». Трішки поспілкувавшись з доброзичливо налаштованими клієнтами, напруга у них зникла. В результаті, стали красенями 20 хлопців. Виконавши роботу, майстрині ще близько години спілкувалися з військовими.
Дякуючи проекту створено «Синдикат»( близько 50 мешканців Старобільщини). Нашу ідею підтримали не лише військові. ВПО запропонували не їхати з порожніми руками. Фермери с. Бутове допомогли з капустою, картоплею, олією. Інші виділили 2 т зерна, борошно з якого розвезли людям. Ті, в свою чергу, по хатах солили капусту, пекли пиріжки, готували різні салати, варили борщі. У зазначені дні поїздки все збирали докупи.
Хлопці з нетерпінням чекали на нас. Крім святкового столу вони мали можливість, нехай не в живу, та все ж передати свої вітання близьким та рідним.
Наші результати
Було створено комунікативні простори для ВПО, місцевих жителів, військових Старобільщини та мешканців Західної України, що сприятиме налагодженню порозумінь, тісних контактів, безконфліктного клімату на Старобільщині.
Записані ролики на передовій та передані родинам військових сприяють зміцненню сімейних стосунків, піднімають моральний дух військовослужбовців.
Залучення вимушених переселенців посилило їх громадську активність.
Участь учнів шкіл району та студентів у підготовці заходів сприяє залученню молоді до громадського життя суспільства, налагодженню стосунків, патріотичному вихованню.
Від імені всіх учасників проекту щиро дякуємо УМШ за співпрацю.
