19 серпня 2020 року, о 13:00, у приміщенні Кризового медіа-центру «Сіверський Донець» відбулась презентація нової книги Валерія Снегірьова «Старобільське відлуння Катинської трагедії: свідки і документи розповідають».
Катинська трагедія дуже тісно пов’язана з історією Польщі. Ця географічна назва для поляків стала символом жахіття такого ж типу, як для євреїв Східної Європи Бабин Яр. Чи для босняків Сребреніца. Іншими словами, символом масового вбивства людей за сам факт їхньої етнічної чи, точніше, етнополітичної належності. Катинська трагедія — це узагальнена назва воєнного злочину, масової страти польських громадян, здійсненої органами НКВС СРСР за цілком секретним наказом партійно-державного керівництва СРСР одночасно у декількох місцях — головним чином у Катинському лісі (поблизу села Катинь Смоленської області), в тюрмі близько міста Калінін (нині Твер) та біля Харкова навесні 1940 року. Жертвами Катинської трагедії стало близько 24000 людей.
Проте, як виявляється і історія Луганщини теж пов’язана з трагедією. У 1939 році старобільський жіночий монастир «Всіх скорботних радість» став місцем облаштування концтабору НКВС для полонених польських громадян та бійців війська польського. Матеріали про це можна знайти у Луганському обласному краєзнавчому музеї, переміщеному до Старобільська, а також у новій книзі луганського історика Валерія Снегірьова, який почав досліджувати цю тему одним з перших в Україні ще у 1988 році.
В книзі «Старобільське відлуння Катинської трагедії: свідки і документи розповідають» автор зробив спробу історичного осмислення й оцінки низки подій, які пов’язані з долями інтернованих польських громадян, частина з яких знаходилась в 1939 - 1940 році на території Луганщини. Долі окремих учасників тих подій розглядаються в книзі через призму радянсько-польських відносин.
«Я буду руйнувати шаблони Катинської трагедії. Поляки звичайно кажуть, що це біль та трагедія Польщі, але не тільки Польщі. Це біль і трагедія усієї Європи та всього світу. Ми з вами зібрались саме на прикінці серпня, бо 23 серпня - це день підписання пакту «Молотова-Рібентропа» і саме в цю дату вся Європа відмічає День пам’яті жертв тоталітаризму.» - з цих слів автор почав презентацію.
В декларації Європейського Парламенту щодо проголошення 23 серпня Днем пам'яті жертв сталінізму і нацизму зазначено, що європейський день пам'яті жертв сталінізму та нацизму встановлено в цілях збереження пам'яті про жертви масових депортацій і знищень, укорінення демократії, зміцнення миру і стабільності на нашому континенті.
Як реквієм в пам’ять безвинних жертв тоталітаризму прозвучав з вуст Валерія Снегірьова вірш Олександра Городницького «Вальс 39-го року»
…И не знает закройщик из Люблина,
Что сукна не кроить ему впредь,
Что семья его будет загублена,
Что в печи ему завтра гореть.
И не знают студенты из Таллина
И литовский седой садовод,
Что сгниют они волею Сталина
Посреди туруханских болот…
Повну версію презентації книги можливо подивитись на нашому YouTube каналі за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=mbqcdCE_iL4
Автор фото - В’ячеслав Непран
