Він народився у деревні Заболот’є (білор. Забалоцце) Могильовської області Білорусі. Лише найближчі люди знають, що першу професійну освіту Микола Кузьмич отримав у гірничому технікумі Красного Луча Луганської області. Протягом п’яти років працював гірничим майстром на вугільній шахті. Вже займаючись громадською діяльністю, Козирєв приділяв особливу увагу захисту професійних і соціальних прав шахтарів українського Донбасу.
Суб’єктом його уваги і захисту була і до останнього залишалася Людина. Ще у ранні роки професійної діяльності Микола Кузьмич опікувався психологічною та соціальною реабілітацією неповнолітніх правопорушників.
Микола Кузьмич був сподвижником Академіка Андрія Сахарова. З початком політичних перетворень у СРСР Микола Козирєв був обраний до його вищого представницького органу. Будучи депутатом Верховної Ради СРСР від Луганської області, входив до Міжрегіональної депутатської групи, — першої легальної парламентської опозиції. Саме цьому депутатському об’єднанню належить ініціатива виключення з Конституції СРСР згадування про керівну роль КПРС.
У 1997 році в Луганську була створена Громадська організація «Громадський комітет захисту конституційних прав та свобод громадян», засновником та беззмінним керівником якого Микола Кузьмич був чверть століття. Комітет входив до Української Гельсінської групи з прав людини, головою правління якої Микола Козирєв був з 2013 по 2016 роки. Події 2014 року змусили Миколу Козирєва виїхати з рідного Луганська, а до його діяльності додався захист прав вимушених переселенців.
Правозахисник, інтелектуал, громадський діяч. Складно описати словами масштаб особистості Миколи Козирєва. Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким Миколи Кузьмича. Україна та усі ми понесли непоправну втрату.