Скільки коштують державі переселенці, які живуть на українській території Донецької та Луганської областей, проблеми забезпечення потреб ВПО на Донеччині та Луганщині, а також пропозиції до органів влади щодо покращення стану переселенців, усі ці питання обговорювали на круглому столі експерти ГО «Громадська ініціатива Луганщини», представники органів місцевої влади, соціальних служб та установ у Кризовому медіа-центрі «Сіверський Донець» 19 січня.
Найбільша кількість переселенців, які виїхали з окупованих територій Донбасу, не поїхали далеко з рідного краю і тимчасово перебувають в межах Донеччини та Луганщини. За даними Мінсоцполітики, станом на 01.09.2015 у Донецькій області обліковано 543 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО); у Луганській області - 216 тис. осіб. Це майже половина від усієї кількості ВПО по Україні. У яку ж суму обходяться державі переселенці? Експерти ГО «Громадська ініціатива Луганщини» протягом декількох місяців в рамках проекту «Ціна Донбасу: повернути не можна залишити» вивчали стан справ щодо використання коштів з державного та місцевих бюджетів на забезпечення потреб ВПО саме у цих двох областях. Від загальної суми, закладеної у держбюджеті на 2015 р. у 3,36 млрд. гривень на соціальну допомогу переселенцям, Донеччина та Луганщина отримала 390,5 млн. (тобто 11%). Також під час дослідження ситуації виявили, що як і торік, місцеві заклади охорони здоров’я, освіти, соціальні служби, що змушені були прийняти на себе найбільше навантаження, пережити декілька хвиль переселенців, не отримали відчутної підтримки з боку держави. Якщо в Донецькій області ще вдалося перерозподілити освітню субвенцію у 63,4 млн. гривень, яка раніше призначалася для територій, що тепер в статусі окупованих, то у Луганській такого не відбулося: їм держава «підкинула» лише 18 млн. з інших джерел на видатки охорони здоров’я.
«Луганській та Донецькій областям прийшлось найважче, бо залишились невеликі міста, що не є обласними центрами. Якщо у Донецькій області залишились регіони на кшталт Маріуполю, промислові, з великою кількістю населення, то у Луганській області все складніше», зауважила Тетяна Кіріллова, спікер та експерт круглого столу.
Така ситуація, коли державні або бюджетні заклади не справляються з вирішенням питань населення, призводить до зростання соціальної напруги, невдоволення, яке трансформується у ненависть до переселенців, які в «усьому винні». Також варто відзначити, що місцева влада не поспішає самостійно ініціювати та впроваджувати комплексні програми щодо ВПО. Оскільки переселенці не беруть участі у місцевих виборах, то й зрозуміле небажання мерів та депутатів влаштовувати життя «чужинців». Найболючішим питанням залишається житло для ВПО, а точніше можливість його утримувати. З одного боку, держава надає допомогу на компенсацію комунальних послуг з розрахунку 442 грн. на працюючу особу, 884 грн. – не працездатним. Але з моменту введення нових тарифів на ці послуги, ніхто ж не запропонував проіндексувати соціальні виплати. «Позитивним моментом є те, що переселенці, які офіційно уклали договір оренди житла (це не дорівнює «прописатися»!), мають право оформити пільги (субсидію) для сплати послуг ЖКГ, - розповів один з виконавців дослідження Сергій Карелін. – Але проблема у тому, що ніхто не веде роз’яснювальної роботи з цього приводу». Також, за словами керівника ГО «Громадська ініціатива Луганщини», незрозуміло, чому студентам, які на час навчання прописуються у гуртожитку, не дають статус ВПО і відповідну допомогу, адже їм не можуть допомагати матеріально їхні батьки, такі ж самі переселенці. До речі, в деяких містах, наприклад, в Одесі якимось чином вирішили це питання: студентів реєструють як ВПО, надають не тільки допомогу, але й звільнили від сплати за гуртожиток.
Фінансова підтримка – МФ «Відродження
